Я не Шекспір... вірші писать не вмію...
незнаю й сам чому пишу я ці рядки.
Мабудь тому, що щастя не хватае,
Або тому що не присутня в ньому ти.
Незнаю я, чому неспится серед ночі
І з голови не йдуть оті сумні думки,
Чому так важко серцю зрозуміти,
Що вже навіки поселилась в ньому ти.
Я хочу памятати лиш про тебе щохвиини.
І хочу щоб ми мріяли лиш про одне,
Я хочу щоб любов яку несу для тебе,
Ніколи не покинула мене...
Неможу слів я підібрати правльних для того,
Щоб описати все, що вже раніше говорив.
Не можу я тебе ні з ким рівнати
Та прошу лиш у Бога щоб простив мене !
За те якщо образив я тебе словами,
За ті можливо пакосні думки,
Та знае він, що я молив за тебе,
Та з глубини душі тебе любив.
Ти мабуть знаеш все що я б хотів сказати,
І відчуваеш я надіюсь те ж саме...
Адже пишу я не тому, аби поетом стати
А лиш тому що ТИ у мене є.
| 
